Методи визначення мікотоксинів у зерні: обладнання та стандарти

08 октября 2025, 11:14 в рубрике Общество

Мікотоксини – це токсичні вторинні метаболіти грибів, які можуть накопичуватися у зерні під час його вирощування, зберігання чи транспортування. До найпоширеніших відносяться афлатоксини, охратоксин А, дезоксиніваленол, зеараленон та фумонізини. Вони становлять серйозну небезпеку для здоров’я людини і тварин, оскільки мають канцерогенні, гепатотоксичні та імуносупресивні властивості. Контроль за рівнем мікотоксинів є обов’язковим елементом системи безпечності харчових продуктів і кормів. Для цього використовуються сучасні методи аналітичної хімії, що поєднують високу чутливість та точність, описані далі в статті від https://analit-pribor.com.ua

Пробопідготовка зразків як ключовий етап

Будь-яке визначення мікотоксинів починається зі збору та підготовки проб. Зерно ретельно подрібнюють, гомогенізують і відбирають репрезентативні зразки. Далі токсини екстрагують органічними розчинниками (метанол, ацетонітрил) або їх сумішами з водою. Для видалення домішок застосовують фільтрацію чи очищення.

Основні методи визначення мікотоксинів

Ось основні методи визначення мікотоксинів:

Хроматографічні методи:

Високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ) – один з найпоширеніших способів, який дозволяє визначати навіть слідові кількості токсинів. Часто поєднується з флуоресцентним чи мас-спектрометричним детектором.
Газова хроматографія (ГХ) – застосовується для летких та термостійких сполук, однак вимагає попередньої хімічної дериватизації деяких мікотоксинів.
Рідинна хроматографія з тандемною мас-спектрометрією (LC-MS/MS) – «золотий стандарт» аналітики, що забезпечує високу специфічність і дозволяє одночасно визначати кілька десятків токсинів у зразку.

Імунохімічні методи:

Імуноферментний аналіз (ELISA) – простий і відносно дешевий метод, що підходить для швидкого скринінгу великої кількості зразків. Проте він поступається хроматографічним методам у точності.
Тест-смужки та імунохроматографічні набори – зручні для експрес-аналізу прямо на елеваторах чи у польових умовах. Дає змогу оперативно відсіяти небезпечні партії зерна.

Сучасні біосенсори:

Використовуються оптичні, електрохімічні та нанотехнологічні платформи. Їх перевагою є висока швидкість визначення, можливість автоматизації та інтеграції в системи контролю якості.

Обладнання для визначення мікотоксинів

Залежно від методу використовуються:

лабораторні центрифуги та гомогенізатори для пробопідготовки;
хроматографи (ВЕРХ, ГХ, LC-MS/MS) з відповідними детекторами;
спектрофотометри та флуориметри;
набори імуноферментного аналізу та портативні тест-системи;
сучасні біосенсорні прилади.

Вибір обладнання залежить від завдань дослідження: чи йдеться про скринінг на місці, чи про детальний лабораторний аналіз.

Міжнародні стандарти та регулювання

Рівень допустимих концентрацій мікотоксинів у зерні визначається міжнародними та національними нормами.

Європейський Союз встановлює максимально допустимі рівні для більшості поширених мікотоксинів (Регламент ЄС № 1881/2006 та його поправки).
У США діють рекомендації Управління з контролю за продуктами і ліками (FDA).
Кодекс Аліментаріус (FAO/WHO) визначає базові вимоги для світової торгівлі.

В Україні також гармонізовано нормативи з європейськими, що дозволяє забезпечувати експорт зерна на міжнародні ринки.

Висновок

Сучасні методи визначення мікотоксинів у зерні ґрунтуються на поєднанні чутливих хроматографічних технологій та швидких імунохімічних тестів. Важливу роль відіграє пробопідготовка та відповідність процедур міжнародним стандартам. Використання високоточних методів контролю дозволяє мінімізувати ризики для здоров’я споживачів, підвищити якість зернової продукції та забезпечити її конкурентоспроможність на світовому ринку.

Источник: Харьков Инфо

Копировать